Діти завжди хвилюються перед візитом до лікаря. Цей момент потребує підвищеної уваги та піклування зі сторони батьків. Незалежно від мети візиту – звичайний огляд, хвороба чи якісь лікувальні процедури, діти, в більшості випадків, нервують та негативно відносяться до походів в лікарню.
Що найбільше лякає дітей:
необхідність лишитися одному без батьків в кабінеті лікаря чи відділенні лікарні;
біль, який діти можуть відчувати при огляді чи маніпуляціях;
самого лікаря чи медичного працівника;
невідомі події чи стан здоров’я.
Діти, старші, 3-х років, іноді навіть відчувають справжній страх, вважаючи, що в них тяжка невиліковна хвороба.
Що мають робити батьки перед візитом з дитиною до лікаря:
Заздалегідь попередити дитину про візит до лікарні. Поясніть дитині мету відвідування. Якщо майбутнє відвідування є плановим періодичним оглядом, скажіть, що лікар перевірятиме, як дитина росте і розвивається. Підкресліть, що всі діти йдуть до лікаря для таких оглядів. Поясніть, що лікар ставитиме питання, огляне малюка (для цього необхідно буде роздягтися, показати язика тощо). Якщо дитина любить красуватися, вдягніть її в найгарніший одяг. Можна навіть намалювати з цього приводу картинку чи вивчити невеличкий віршик. За зборами дитина, як правило, відволікається від побоювань, що її мучать.
Варто розповісти дитині про те, як проходитиме огляд чи процедури. Можна навіть розіграти сценку «на прийомі у лікаря» з його улюбленими іграшками. Не примушуйте малюка гучно та радісно «привітатися з тітонькою лікарем», не вимагайте, щоб він сам відповідав на питання лікаря, якщо він соромиться.
Казати дитині лише правду. А якщо спитає напряму, чи буде їй боляче, відповідайте чесно. Обман врятує раз чи два, а довіру дитини до себе ви підірвете на все життя. Якщо ви не можете відповісти на всі питання дитини, запишіть їх і спитайтеся потім в лікаря.
Ніколи не лякати дитину візитом до лікаря чи уколами. Укол, болюче дослідження – це неминуча «неприємність», а ніяк не покарання на провину і малюку слід пояснити, що це необхідно для його скорішого одужання.
Зайняти дитину іграми чи малюванням під час очікування прийому.
Важливо знати!
Війна змусила багатьох із нас пережити стрес, спричинений психічними травмами, зіткнутися з депресією або посттравматичним стресовим розладом, відчути травматичний досвід переїздів та довготривалих поїздок у чужі міста та країни. Подібні ситуації мають негативні наслідки для психічного та фізичного здоров'я.
Навіщо мені фізична активність?
Через переживання та труднощі, вплив фізичної активності на стан здоров’я часто може бути недооцінений. Однак дослідження показують, що в умовах стресу саме адекватна фізична активність може запобігти або відстрочити початок багатьох захворювань, а також може надати терапевтичну допомогу людям з хронічними захворюваннями, які отримують лікування. Фізична активність значно покращує самопочуття, підвищує задоволеність життям, дозволяє покращити сон і впоратися зі стресами. Наявні наукові дані свідчать про те, що фізична активність від помірної до високої інтенсивності покращують якість сну в дорослих, адже час для засинання зменшується, а збільшується час глибокого сну та знижується денна сонливість.
Чи багато ми рухаємося?
В Україні, як показало дослідження STEPS, основна частина фізичного навантаження припадає на час, проведений на роботі чи транспорті. Показник години, витраченої на фізичну активність у вільний час, був найбільшим серед людей віком 18–29 років і складав 50,2 хв на день. Приблизно 73,3% населення не займалися інтенсивною фізичною активністю. У воєнний час зменшилася кількість людей, для яких фізична активність була пов'язана з роботою, і тому зросла кількість тих, хто не приділяє фізичної активності достатньо часу. А це, разом зі стресом, негативно впливає на стан фізичного та психічного здоров'я.
Що робити?
Навіть якщо ви зараз опинилися в умовах, які не дозволяють бігати на свіжому повітрі або ходити в улюблений спортзал, ви можете підібрати для себе вправи помірної та високої інтенсивності, які можна виконувати вдома та навіть в укритті.
Рухайтеся, імпровізуйте та бережіть своє здоров’я!
Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації через воєнний стан.
Кон’юнктивіт у дітей .
Кон’юнктивіт – дуже поширене захворювання у дітей, що характеризується запаленням кон’юнктиви очей. Будь-яке захворювання завжди легше запобігти, ніж переживати, бачити страждання свого малюка, мучити дитину відвідуванням лікарів та неприємним лікуванням.
Найчастіше кон’юнктивіт пов’язаний з переохолодженням дитини, з застудою або алергічними реакціями.
Щоб уникнути виникнення кон’юнктивіту необхідно:
Слізна рідина і віки – серйозні бар’єри для проникнення і розмноження бактерій, інфекцій і вірусів у очах, але навіть вони іноді стають безсилими, коли слабшає імунітет дитини.
Кон’юнктивіт – симптоми у дітей
Кон’юнктивіт у дорослого або дитини легко визначити, так як ознаки запалення кон’юнктиви очей однакові. Проте, діти реагують на таке захворювання більш бурхливо, вони стають млявими, неспокійними, часто плачуть і вередують.
Ознаки кон’юнктивіту у дітей:У більш старших дітей з’являються і такі скарги:
Чим лікувати кон’юнктивіт у дітей?
Для початку необхідно визначити, чим викликане запалення в очах у дитини, для цього слід звертатися до лікаря офтальмолога, так як від виду збудника кон’юнктивіта залежить і ефективність лікування. До того ж почервоніння і невелике запалення в оці може бути викликано потраплянням в око вії або іншої дрібної частинки, алергічною реакцією на різні подразники. Можлива навіть більш серйозна причина запалення, така як підвищений внутрішньоочний або внутрішньочерепний тиск.
Правила лікування кон’юнктивіта у дитиниВиди кон’юнктивіту, як їх лікувати
Відомо, що в залежності від причини виникнення запалення очей розрізняють наступні види кон’юнктивіту, лікування яких по-різному:
Бактеріальний кон’юнктивіт у дітей – лікування проводиться місцевими антибіотиками у краплях, мазях. Він виникає при проникненні в слизову оболонку ока бактерій, мікробів. Найчастіше це стафілокок, пневмокок, стрептокок, гонокок, хламідії. Якщо кон’юнктивіт є одним з проявів іншого серйозного захворювання або носить затяжний характер, то необхідні і пероральні антибіотики та інше лікування інфекції.
Вірусний кон’юнктивіт у дітей – лікування призначається лікарем після встановлення типу вірусу, який викликав захворювання, герпес, аденовіруси, ентеровіруси, віруси коксакі. Але якщо немає гнійного відокремлюваного, то при вірусному кон’юнктивіті ніякого лікування не потрібно. Завжди слід розрізняти, чим викликане запалення очей, оскільки місцеве використання антибіотиків при вірусному кон’юнктивіті може викликати алергію, що ще сильніше провокує симптоми хвороби.
Алергічний кон’юнктивіт у дітей – чим лікувати? Він викликаний різними подразниками – домашній пил, пилок рослин, побутова хімія, продукти харчування, медикаменти, різкі запахи та ін. На відміну від бактеріального кон’юнктивіту набряк повік і слизової не супроводжується почервонінням. Необхідно з’ясувати який алерген подразнює слизову очей у дитини, по можливості обмежити контакт з ним. Антигістамінні препарати і протиалергічні краплі зменшують прояв хвороби. В обов’язковому порядку слід пройти комплексне обстеження у алерголога, оскільки схильність до алергічних реакцій у дітей при інших провокуючих чинниках може сприяти розвитку більш серйозних проявів алергії, аж до бронхіальної астми.
Алгоритм з’ясування виду кон’юнктивіту:
При своєчасному і правильному лікуванні кон’юнктивіт досить швидко проходить. Але не займайтеся самолікуванням, не ризикуйте здоров’ям малюка. Оскільки тільки лікар на підставі огляду і лабораторних досліджень повинен встановити збудника, винного у виникненні запалення і призначити відповідне лікування. Кон’юнктивіт у дітей – чим лікувати, якщо він протікає в легкій формі, не є алергічним і дитині більше 5 років? Можна доповнити лікування, призначене лікарем, лікуванням народними засобами:
Лавровий лист – досить просто можна робити промивання очей настоєм з лаврового листа. Перед сном таким настоєм можна робити примочки протягом півгодини для старших дітей, для цього змочені ватні диски прикладати до очей. Для приготування настою потрібно 2-3 лаврових листа, залити їх окропом на півгодини, настій готовий. Фітонциди, що знаходяться в лаврового листа містять дубильні речовини і мікроелементи, що знімають набряклість і запалення.
Кроповий сік – на самому початку захворювання примочки для очей можуть полегшити неприємні відчуття і прискорити одужання. Відмінно допомагають примочки з укропного соку. З свіжого кропу вичавити сік можна зі стебел за допомогою соковижималки, якщо користуватися блендером, то м’якоть потрібно потім віджати через марлю. Ватні диски промочити в соку і прикласти на запалені очі на 10-15 хвилин.
Чорничний чай – сушені ягоди заварити окропом і дати настоятися протягом півгодини. Такий чай дуже корисний для очей, у нього ще можна додати трохи меду, якщо немає алергії на продукти бджільництва.
Запобігаємо адаптаційному синдрому в дітей дошкільного віку
За адаптаційного синдрому у дитини можуть спостерігатися схуднення, падіння кров'яного тиску, погіршення апетиту та сну тощо. Тому для недопущення гострих реакцій організму дитини батьки мають завчасно, за декілька місяців перед вступом до дитячого садка, вжити запобіжних заходів.
Аналізуємо симптоматичний комплекс адаптації
У якому б віці дитина вперше не прийшла б до дошкільного навчального закладу, для неї це сильне стресове переживання. На рівні фізіології в період адаптації визначають десинхронізуючий уплив підкірки на кору великих півкуль головного мозку дитини. Водночас відбувається активізація відділу вегетативної нервової системи, який відповідає за реакцію і поведінку дитини в стресових ситуаціях. Унаслідок цих фізіологічних процесів у дошкільника-новачка спостерігають:
Вирізняють дитину, яка щойно прийшла до дошкільного навчального закладу, з-поміж інших такі зовнішні ознаки:
У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі нові діти практично не спілкуються та нечітко сприймають те, що їм кажуть. Вони зазвичай спостерігають за поведінкою інших дітей і дорослих, придивляються і прислухаються. їхня діяльність, як правило, хаотична і непродуктивна.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Набагато легше діти-новачки сприймають не-вербальні сигнали — інтонацію мовця, його міміку і жести, аніж словесні інструкції.
Слід наголосити, що в період адаптації відбувається злам звичного стереотипу життя, в якому дитина почувалася спокійно і впевнено. Окрім того, психіку дитини травмує розлука з матір'ю та іншими близькими дорослими, які турбувалися про неї від народження. Особливу роль у цій вимушеній ситуації відіграє той факт, що маленька дитина не вміє мислити у часовій перспективі, тобто дитину переслідує думка: «Мама йде назавжди!». Це породжує тривогу, невпевненість, незахищеність, до яких часто додаються почуття самотності, непотрібності.
Через ці фізіологічні та соціально-психологічні чинники під час періоду адаптації до нових умов життя дітям характерні:
Дитина намагається змінити стан речей, який її не задовольняє, і водночас перевірити, наскільки може розгніватися мати, яка не хоче її більше бачити, і дорослі, з якими її залишають, а також визначити таким чином, добрі вони чи ні.
Можливий і інший варіант перебігу подій, адже для деяких дітей, навпаки, характерними є депресивні реакції:
Зовсім незвичним для дитини є і перебування в дитячому колективі серед 15-20 однолітків, це є значним навантаженням для її нервової системи. Дошкільник входить у досить складну систему стосунків, розподілу іграшок, уваги вихователя, узгодження намірів і бажань різних дітей. Важливо розуміти, що навіть підвищений рівень шуму в групі спочатку травмує психіку дитини.
Виділяють такі причини стресових перевантажень:
Важливо, щоб батьки в цей період ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, намагаючись допомогти їй пережити цей складний період в житті, а не були настирливими наставниками та борцями з дитячими вередуваннями.
Допомагаємо батькам полегшити адаптацію дитини
Перед тим, як іти до дошкільного навчального закладу, батьки мають спокійно і просто пояснити дитині, що в дитячому садку вона, як і всі діти, залишиться без рідних, а такожпообіцяти неодміннодуже скоро її забрати.
Щоб дитині було легше орієнтуватися, доцільно поділити її перебування в дитячому садку на короткі проміжки часу: «Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а коли ви з дітками підете на прогулянку, я за тобою прийду» абощо.
Звечора батькам слід домовитися з дитиною про те, що завтра вона побуде трохи сама із вихователем. Обов'язково необхідно обгрунтувати свою відсутність «невідкладними» справами. Якщо за першого ж нагадування дитина напружується, ліпше поки не ризикувати, почекати деякий час.
Перший день в дитячому садку не має тривати більше як 1,5-2години. Надалі час перебування дитини в групі слід збільшувати обережно і дуже поступово, орієнтуючись на поведінку дитини і обговоривши її з вихователем.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дитина відчуває настрій батьків і також нерву-ється, якщо нервують і переживають вони. А тому, батькам варто налаштуватися на позитивні думки, на те, що все буде гаразд. Дитина, не побачивши тривожних, дещо розгублених, або ж і зовсім переляканих очей батьків, і сама впевниться, що все добре.
Перший день перебування в дитячому садку має припадати не на початок тижня, а на середу або четвер — день, ближчий до вихідних. Скорочений робочий тиждень і відповідно збільшені вихідні дадуть змогу дитині повноцінно поновити сили організму.
Не слід забувати також і про таку особливість маленьких дітей, як «зараження емоціями» — заплакала одна дитина, і майже одразу заплачуть ще двоє-п'ятеро найвразливіших, тих, хто перебуває в дошкільному навчальному закладі найменше часу. Таке «зараження», звісно, негативно впливає на психофізичний стан дитини, а тому перш ніж вести дитину в дитячий садок батьки мають дізнатися, скількиновачків приймають в групу протягом тижня, в який час їх приводи-тимуть. Якщо одних новачків приводитимуть в групу в ранкові години, то інших слід приймати в другу половину дня. Якщо їх більше ніж троє, то ліпше взагалі перенести перший день відвідування дитячого садка на наступний тиждень.
Про тривалість перебування другого дня слід домовитися з вихователем, обговоривши поведінку дитини в перший день. Упродовж першого тижня кількість годин, які проводить дитина в дошкільному навчальному закладі не має перевищувати трьох годин на день. Збільшувати час перебування дитини дошкільного віку в новому колективі можна лише за її хорошого емоційного стану.
Бажано, щоб батьки дітей-новачків ввечері вдома обов'язково відсвяткувати радісну подію вступу до дошкільного навчального закладу, розказали всім домашнім, як дитина провела час у дитячому садку, з якими дітками там познайомилася, в які ігри грала. Слід подарувати дитині та найближчому оточенню позитивні емоції від її перебування в дитячому садку.
Надалі батьки мають якомога частіше радитися з вихователем, спільно аналізувати поведінку, настрій і стан дитини. Можливо, за якийсь час у дитини з'являться ознаки втоми. У такому разі необхідно декілька днів приводити її в дитячий садок лише на прогулянку або подовжити вихідні за рахунок хоча б понеділка. Якщо знехтувати симптомами втоми на початковому етапі адаптації, то це може призвести до розвитку адаптаційного синдрому, адже нервова система дитини має доволі низьку працездатність, а, перебуваючи в стресовій ситуації, стає ще вразливішою. Аби уникнути ускладнень і забезпечити легкий перебіг адаптації, слід забезпечити оптимальний поступовий перехід дитини із родини в дошкільний навчальний заклад, і таким чином забезпечити одну з основних потреб маленької дитини — потребу в сталому оточенні.
Здавалося б, зроблено багато, дитина встановила контакт з вихователем, вільно орієнтується на територіях майданчику, групової кімнати та допоміжних приміщень. І все одно вона страждає через розлуку з батьками, незвичну обстановку тощо. Дитина плаксива, проситься на руки всім домашнім, начебто перевіряє, чи люблять ще її рідні. У цьому випадку дитині корисно спокійно, без напруження снідати та обідати вдома. Необхідно бути надзвичайно уважними до дитини та лагідними, оскільки тактильні відчуття: обійми, пестощі тощо — дійсно заспокоюють дитину.
Окрім того, варто забезпечити дитині полегшений режим дня: раніше вкладати спати, довше перебувати з нею в момент засинання, пропонувати улюблену їжу, не годувати силоміць. Діти в цей час утрачають багато енергії, а нервове напруження позначається на багатьох процесах: хто тільки-но почав говорити, може перейти знову на лепет і жестове спілкування; хто нещодавно пішов, може повернутися до повзання; дитина вже їла самостійно і доволі акуратно, а тепер просить, щоб її годували.
Упродовж адаптаційного періоду батькам необхідно створити умови для спокійного відпочинку вдома.
Знижуємо ризик захворювання дитини-навачка
Більшість дітей дійсно починають хворіти в період адаптації. Це повя’зано з функціональною незрілістю організму маленької дитини, а тому їй потрібна особлива турбота і піклування дорослих.
Емоційний шок, який переживає дитина, різко знижує захисні сили організму. Проте дійсними причинами такого хворобливого стану рідко виступає безпосереднє інфікування або недогляд персоналу дошкільного навчального закладу. Часто хворіти починають саме ті діти, які не можуть звикнути до змін у своєму житті, пристосуватися до нових умов, переживають сильний стрес через відвідування дитячого садка. Саме стресова ситуація у період адаптації значно послаблює імунну систему дитини.
Слід наголосити, що захворювання періоду адаптації, навіть у рідких випадках дійсного інфікування, все одно психоматичні, тобто вони є захисною реакцією на психологічний дискомфорт, що переживає дитина. Нервова система дитини зазнає великих навантажень, тому організм дитини вдається до «психосоматичного захисту»:
Захворівши, дитина повертається у звичну домашню обстановку, до якої вона добре адаптована. Такий «відхід у хворобу» від стресогенної ситуації триватиме доти, доки дитина остаточно не пристосується до умов дошкільного навчального закладу, не відчує себе у безпечних і звичних для неї умовах. Запобігти цьому «відходу» можна шляхом зниження інтенсивності навантаження, тобто скоротивши час перебування дитини у дошкільному навчальному закладі або створивши полегшені умови.
Зміни в емоційному стані, крім різкого підвищення захворюваності, призводять також до порушень сну, різкого зменшення ваги, що у дитини зазвичай призводить до погіршення фізичного здоров'я. І разом із зниженням мовної активності та ігрової діяльності становлять симптомокомплекс адаптації — показники, за якими оцінюють тривалість адаптаційного періоду та його складність.
Характерною реакцією дитини в період адаптації є відчуття ознобу, що пояснюють віковими особливостями периферійного кровообігу в ситуації стресу. У дитини мерзнуть ніжки, ручки. Тому варто потурбуватися, щоб в перші тижні вона мала теплі шкарпетки та кофтинку. Так можна знизити імовірність застудних захворювань. Також дитина може легко захворіти через невідповідність температурних режимів удома та в дитячому садку.
У групі дитина контактує з багатьма дітьми і дорослими. Хтось кашляє, у когось починається нежить тощо. Аеробне середовище, звісно, відмінне від того, до якого звикла дитина в домашніх умовах. З огляду на це, в групі обов'язково проводять однобічне провітрювання за присутності дітей, і наскрізне — за їх відсутності в групі.
Варто зауважити, що навіть легке почервоніння зіву, невеличкий нежить у дитини є протипоказаннями для відвідування нею групи, 3-4 дні її слід потримати вдома. Як правило, всі діти, які вперше прийшли до дитячого садка, на 5-7-й день захворюють на гостру респіраторну інфекцію. Тому доречною буде перерва у відвідувані дошкільного навчального закладу з 4-го до 9-10-го дня.
Забезпечуємо фізіологічний комфорт дитини
Забезпечення належного фізичного і фізіологічного стану дитини досягають відповідністю між двома режимами: домашнім і режимом дитячого садка. Домашній режим є ритмом життя дитини. Тому, перш ніж вести її до дошкільного навчального закладу, слід наблизити домашній режим до режиму, за яким живе та вікова група у дитячому садку, у яку піде дитина. Це зменшить її фізіологічний дискомфорт під час перебування там. Інакше виникнуть проблеми:
дитині пропонують їсти, коли вона не голодна, потім за деякий чаї в неї з'являється відчуття голоду, дитина починає вередувати, плакати; або ж дитина засинає за обідом, а перед цим, на прогулянці, плакала, бо хотіла їсти.
Інколи збіг відчуттів голоду і втоми може стати подвійним джерелом гніву і роздратування дитини. Агресивна реакція у цьому разі є фактично реакцією протистояння ситуації, яка не влаштовує.
Однак сварити дитину за її вередування, роздратованість, агресію не можна. Це не її провина. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів і нервового перенавантаження, що, у свою чергу, спричиняє психосоматичні захворювання.
Якщо режим, за яким дитина живе вдома, і той, за яким живе дитяча група в дитячому садку, кардинально відмінні за часом та послідовністю режимних моментів, то батькам є над чим попрацювати. У цьому разі батькам дитини не завадить консультація з педіатром або медичним працівником дошкільного навчального закладу.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
щодо запобігання захворюваності на грип та інші ГРВЗ
1. Під час високого ризику захворювання на ГРВЗ не відвідуйте місця, де можливе велике скупчення людей.
2. За можливості зведіть до мінімуму поїздки у громадському транспорті (автобуси, тролейбуси, метро тощо).
3. Остерігайтеся близького контакту з людьми, які мають симптоми грипу або інших ГРВЗ.
4. Часто мийте руки з милом. Якщо немає такої можливості, використовуйте спеціальні алкогольвмісні засоби для оброблення та знезараження рук.
5. Не торкайтесь слизових оболонок очей, носа, рота немитими руками.
6. При чханні та кашлі прикривайте рот одноразовою хустинкою. Забезпечте дитину такими хустинками.
7. Часто провітрюйте приміщення вдома та на роботі.
8. Уникайте поцілунків, обійм, рукостискань тощо.
9. Не допускайте переохолодження або перегрівання організму.
10. Змащуйте слизові оболонки носа оксоліновою маззю.
11. Проводьте щоденне вологе прибирання кімнат.
12. Організовуйте собі та дитині повноцінне, вітаманізоване харчування з достатньою кількістю природних джерел вітаміну С (свіжі овочі та фрукти) та фітонцидів (часник, цибуля, імбир тощо).
13. При погіршенні самопочуття залишайтеся вдома, не займайтеся самолікуванням — викличте лікаря для обстеження та призначення ефективного лікування.
ЯКІ НАЙВАЖЛИВІШІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРАВИЛА ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ В СІМЇ,ЩОБ УНИКНУТИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ:
1.Мити руки з милом.
2.Регулярно підстригати нігті.
3.Відучити дитину від шкідливої звички - гризти нігті.
4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.
5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.
6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.
7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти - повністю відтанути.
8.Готові страви краще вживати одразу, страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.
9.Розігрівати страви потрібно при температурі не нижче за 100С.
10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.
11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.
12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.
13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.
14.Важливий фактор - чистота на кухні, чисті рушники для рук.
15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.